ДОНБАС МЕДІА ФОРУМ
РЕЗОЛЮЦІЯ
(проект)
11 червня 2016 р.
Ми,
учасники Донбас Медіа Форуму в м.Маріуполі 10-11 червня 2016 року,
реагуючи на потребу в інформаційній реінтеграції суспільства як першооснови територіального возз’єднання держави,
виходячи зі специфічних інформаційних потреб громадян, що перебувають на територіях, вражених конфліктом, а також на решті території України,
в результаті обговорень викликів та проблем, що постали перед медійною спільнотою України та її Східного регіону зокрема,
звертаючись до представників українських ЗМІ, органів державної влади, громадських організацій, міжнародних інституцій та інших структур,
РЕКОМЕНДУЄМО:
1. Щодо протидії пропаганді в українському інформаційному просторі
Журналістам та представникам українських ЗМІ:
- не займатися пропагандою чи контрпропагандою. Завжди дотримуватися журналістських стандартів у висвітленні навіть контроверсійних питань та проблем;
- не викривляти інформації про ситуацію на прифронтових та окупованих територіях, не замовчувати суспільно важливої інформації;
- збільшити обсяг контенту, присвяченого темам, які є предметом маніпуляцій у російському пропагандистському дискурсі (діяльність НАТО, економічні та культурні процеси в ЄС, ситуація з одностатевими шлюбами та інше). До вироблення контенту долучати фахових експертів у відповідних сферах, а також спеціалістів із дослідження пропаганди;
- поступово збільшувати виробництво якісного українського інформаційного продукту, у першу чергу на телебаченні: серіали, документальне кіно, ток-шоу, освітні та розважальні програми тощо.
- забезпечити об’єктивне висвітлення життя на окупованих територіях у центральних та місцевих ЗМІ. Унеможливити (завдяки дотриманню журналістських стандартів, ретельного відбору джерел інформації) викривлення інформації й тенденційне висвітлення процесів на окупованих територіях;
- збільшити обсяг контенту, спрямованого на забезпечення інформаційних потреб мешканців окупованих територій. Рекомендована мова цього контенту — російська;
- більше уваги приділяти наслідкам державної політики України для мешканців окупованих територій та територій, близьких до лінії розмежування; розглядати це питання як пріоритетне в суспільному порядку денному. Чинити демократичний тиск на владу для забезпечення інтересів громадян на окупованих територіях;
Державі:
- забезпечити доступ громадян на окупованих територіях, а також у прифронтових, прикордонних та віддалених місцевостях до українських ЗМІ, зокрема телеканалів;
- продовжити роботу з інтеграції у навчальний процес (у шкільній освіті та вишах) курсу з медіаосвіти, однією зі складових якого має бути навчання по розпізнаванню пропаганди та маніпуляцій;
- створити умови для справді незалежного суспільного мовлення у Східних регіонах, яке б стало майданчиком для реальної громадської дискусії навколо місцевих проблем;
Громадським організаціям та міжнародним інституціям:
- посилити тиск на центральні органи влади для їх реагування на випадки порушення прав українських громадян на окупованих територіях, зокрема в Криму. Апелювати до міжнародних органів захисту прав людини у випадках репресій проти українських громадян;
- забезпечити постійний моніторинг антиукраїнської пропаганди в російських та українських ЗМІ та стимулювати громадську дискусію щодо неї;
- забезпечувати зворотний зв’язок між громадянами з одного боку та ЗМІ й держави — з іншого щодо інформаційних потреб та соціально-психологічного стану громадян (через створення нових комунікаційних платформ, проведення соціологічних опитувань, фокус-груп тощо);
- здійснювати моніторинг та оцінку державної інформаційної політики стосовно окупованих територій та регулярно інформувати осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень, про результати;
- розвивати місцеві громадські ЗМІ, не підконтрольні олігархам, на сході й півдні України, зокрема в прифронтових зонах;
- стимулювати розвиток місцевої інфраструктури громадянського суспільства для поширення медіаграмотності серед різних категорій населення. Застосувати інструменти розвитку спроможності, успішно апробовані в Україні в кінці 1990-х – у 2000-х роках в інших сегментах громадського сектору (мережування, грантова підтримка, навчання, інституційний розвиток), до організацій, що працюють у сфері медіа грамотності.
2. Щодо забезпечення життєздатності місцевих ЗМІ
Журналістам та представникам ЗМІ:
- Разом із співзасновниками розробити стратегічні плани ЗМІ на найближчі 2-3 роки;
- Переглянути вже працюючий бізнес-план та оргструктуру ЗМІ та обов’язково створити чи розширити комерційний відділ з тим, щоб як мінімум по одній професійній людині відповідало за продаж реклами та розповсюдження газет. І таким чином забезпечити збільшення надходжень та оптимізувати витрати;
- Підготувати чіткі маркетингові плани підприємств, які відповідатимуть довгостроковій стратегії. Вписати туди передплатні акції та ін. шляхи збільшення читацької аудиторії (через розширення роздрібних продажів, безкоштовного розповсюдження газет, просування сайту тощо).
- Залучати колег, які мають необхідний досвід, до вирішення проблем ЗМІ. Інвестувати в навчання персоналу;
- Підвищувати комерційну привабливість ЗМІ в першу чергу через якісний контент.
Державі:
- Розробити довгострокові стратегії підтримки розвитку місцевих ЗМІ, засновані на оцінці потреб;
- Запровадити інструменти державної грантової підтримки місцевих ЗМІ на основі відкритих конкурсів, розглянути можливості податкових преференцій та інших механізмів фінансової мідтримки медіа.
Громадським організаціям та міжнародним інституціям:
- Забезпечити доступ місцевих ЗМІ до тренінгів, консультацій, навчальних програм, спрямованих на посилення інституційної спроможності місцевих медіа (менеджмент, планування, управління персоналом тощо), а також вдосконалення професійних навичок журналістів;
- Запровадити нові інструменти грантової підтримки місцевих медіа;
- Враховуючи досвід розвитку фінансової спроможності НУО та розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, запровадити напрацьовані моделі до посилення життєздатності місцевих ЗМІ.
3. Щодо протидії мові ворожнечі
Журналістам та представникам ЗМІ:
- продовжувати інтенсивні дискусії щодо того, що розуміється під мовою ворожнечі в контексті висвітлення конфліктно-чутливих тем, а також щодо подолання проблем у дотриманні журналістських стандартів під час війни;
- виробити спільний для медіаспільноти документ щодо саморегуляції у висвітленні конфліктно-чутливих тем, який би зафіксував консенсус журналістської спільноти щодо мови ворожнечі, її форм та проявів, та попереджував мову ворожнечі в українських медіа;
- збільшити обсяг контенту, спрямованого на зниження рівня конфліктності та відновлення довіри в Україні. До вироблення цього контенту долучити психологів та конфліктологів. Корисними можуть бути успішні історії переселенців, пряма мова мешканців прифронтових територій тощо;
Громадським організаціям та міжнародним інституціям:
- забезпечити постійний моніторинг інформаційного простору (загальнонаціональних та регіональних телеканалів та преси, вебсайтів, соцмереж) на предмет мови ворожнечі;
- проводити освітні програми для журналістів з питань коректного висвітлення тем, дотичних до конфлікту;
- забезпечити моніторинг виступів державних посадовців на предмет мови ворожнечі.
Комментарии
Отправить комментарий